Цікаво, як довго живуть тварини?
Довгоживучі
види зустрічаються на різних ступенях еволюційного розвитку тварин.
З
багатоклітинних тварин губки живуть до 10— 15 років, представники різних груп
черв’яків від 1-3 до декількох десятків років, павуки 4—5 роки, а іноді до 20
років (це самки тарантулів), ракоподібні — від декількох тижнів (дафнія) до 50
років (омари).
Комахи
живуть недовго, але деякі види можуть досягати віку до 40—60 років.
Тривалість
життя молюсків — до 100 років, проте багато видів молюсків живуть по декілька
місяців або навіть тижнів.
З
хребетних: осетрові живуть до 50—100 років, гігантська саламандра — понад 50
років, тритони — до 25—30 років, жаби — до 12—13 років, крокодили і черепахи доживають
до 50—150 років.
З
птахів: ворони, білий пелікан, папуги живуть до 50—70 років, а чайки, журавлі,
африканський страус — до 30—40 років. Деякі ссавці — до 70-110 років.
Дрібні
гризуни (миші, щури) живуть до 3— 4 років, хижаки (кішка, леопард, лев, собака,
вовк) — до 25—30 років, парнокопитні (свиня, вівця, корова, олень, лось) — до
15—30 років, непарнокопитні (зебра, кінь, слон) — до 30—70 років, мавпи
(орангутанги, шимпанзе) — до 25—45 років.
Рекордсменом
по довгожительству серед ссавців є гренландський кит, тривалість життя якого
може досягати 150 років.
Тварини Австралії: знайомтесь із сумчастими
Зміст:
Загальна
характеристика фауни Австралії
Поширені
види тварин Австралії
Загальна
характеристика птахів Австралії
В
історичному процесі розвитку тваринного світу нашої планети на різних її
територіях сформувалися фауни, які суттєво відрізняються як по видовому, так і
по складу таксонів більш крупнішого рангу. Такі території отримали назву
зоогеографічних областей. Вчені зоологи поділяють ділянки суші на 8
зоогеографічних областей на основі розподілення і розміщення по планеті ссавців
та птахів, оскільки закономірності розподілення тварин цих класів вивчені в наш
час найбільш щільно. Зоогеографічні області в свою чергу об’єднуються в
зоогеографічні категорії, які називаються царствами або сушами. Наприклад,
Нотогея – зоогеографічний підрозділ (царство) об’єднує три фауністичні області:
Новозеландську, Австралійську та Полінезійську – на основі загальних
закономірностей фауни як позитивного так і негативного характеру. Позитивні
ознаки проявляються в наявності, перш за все, великої родини птахів-медососів
(до 200 видів) на територіях вказаних областей. Стосовно негативних ознак слід
зазначити відсутність майже всіх загонів вищих (плацентарних) ссавців місцевого
походження.
Загальна характеристика фауни Австралії
Досить
специфічно виглядає фауна австралійської області. Її кордон охоплює територію
материка Австралія, а також острови Тасманія, Тимор, Нова Гвінея, архіпелаги
Бісмарка, Соломонові та деякі інші.
Клімат
на території цієї області в основному тропічний та субтропічний і тільки
південна частина Австралійського материка та острів Тасманія знаходяться в
помірному кліматі. Нова Гвінея цілком знаходиться в межах тропіків, а значна її
територія зайнята типовими дощовими тропічними лісами.
Основну
частину Австралії займають безводні пустелі, напівпустелі, степи, савани, під
час трапляються зовсім непрохідні зарослі акації та інших посухостійких дерев і
чагарників, що мають назву скреби. На сході і північному сході зустрічаються
ліси, які представлені гігантськими евкаліптами, а на півдні акацієві ліси.
Кліматичне
флористичне різноманіття території впливає на склад тварин в різних частинах
цієї зоогеографічної області. Самою важливою рисою австралійської фауни є те,
що вона має острівний характер. Деякі з островів цієї області або ніколи не
були сполучені, або це було досить давно.
Сама
Австралія схожа на острів крупного масштабу. Тому в цілому фауна цієї області,
по перше, досить бідна, а по друге, відрізняється глибоким ендеміком та своєю
продавністю. Багато груп тварин не змогло сюди потрапити. Це зумовило те, що в
Австралії та островах тваринний світ дуже своєрідний. Саме тут живуть тварини,
яких немає більше ніде в світі. Крім того, в Австралії зберігся найдревніший і
незмінний ландшафт на Землі, тоді як у Новій Зеландії та Новій Гвінеї триває
вулканічна діяльність, яка засвідчує що тут земна кора ще молода і знаходиться
у стадії становлення. Ще однією особливістю тваринного світу Австралії є і те,
що крім качкодзьобів, єхидни, кількох видів кажанів та гризунів, усі ссавці є
сумчасті: матері носять потомство у спеціальній сумочці на тілі. Тільки в цій
області сумчасті представлені найбільш багато, причому великий підзагін
дворезцевих сумчастих.
Тварини Австралії - ендеміки; їх поширені види
-
Вищі (плацентарні) ссавці представлені тільки гризунами та рукокрилими – собака Дінго, завезена людиною, мешкає тут порівняно недавно.
Завдяки
старовинному положенню області в її фауні збереглися до сих пір реліктові групи
таких тварин, як однопрохідні (яйцекладні). Ендемічними є загони австралійських
страусових, до яких належать Ему та казуари, а також дводомні риби,
рогозубоподібні.
Утворенню
місцевих ендеміків також сприяє острівний характер даної території. Першозвірі
являють собою ендемічний підклас з одним загоном однопрохідних, в склад якого
входять дві родини: качкодзьоби та єхидни (до останньої родини належить і
Новогвінейський рід проєхидна). Качкодзьоби поширені на півдні Австралії і
Тасманії, а два роди єхидни зустрічаються на Новій Гвінеї та по всій Австралії
крім пустель.
Найбільш
типова риса флори даної області є різноманітність і багатство загону сумчастих
тварин: тут їх нараховується 8 родин та
близько 50 родів 162 видів.
Багаторізцеві
сумчасті представлені в цій області 47 видами комахоїдних та хижих тварин
розмірами від миші і до собаки, буквально скрізь розповсюдженими. Серед них
сумчасті миші – самі маленькі з них сягають розміру до 5 сантиметрів, але є і
більшого розміру до 5 сантиметрів, але є і більшого розміру з білку. Сюди ж
відносяться і сумчасті тушканчики (Австралія, Тасманія, Нова Гвінея).
Сумчасті
куниці – справжні хижаки, зустрічаються від Тасманії до Нової Гвінеї та на
ближніх островах. Сумчастий диявол серед австралійських хижаків є досить
крупний і сильний звір (розміром 70 см), збереглися ці тварини лише на острові
Тасманія.
Сумчастий
мурахоїд, зовнішньо схожий на щура, був раніше розповсюджений на півдні
Австралії, зараз майже винищений людиною, собаками та кішками і зберігся у
південно-західній частині материка. Найбільш крупнішим представником цієї
родини є сумчастий вовк (до1 метра у довжину). Ще зовсім донедавна найбільша
популяція цих тварин мешкала на Тасманії, а відтепер майже повністю зниклий
вид. Родина сумчастих кролів у своєму складі мають два види (розмір тварин від
8 до 15 см), способом життя вони вельми схожі зі справжніми кротами, а за
зовнішнім виглядом нагадують африканських златокротів. Тварини зустрічаються в
основному у Центральній Австралії. Сумчасті борсуки, або як їх ще називають,
банди кути, розповсюджені по території всієї області, їх налічується близько 18
видів.
Родина
лазаючих сумчастих, або мускуси, представлена 64 видами з доволі поширеним
ареалом в межах даної області (від Тасманії до Нової Гвінеї), деякі кускуки
знайдені і за її межами, а саме на острові Сулавесі та Молукських островах. До
цієї групи сумчастих крім багато чисельних видів кускусів (кузу, або
цінкохвостий кускус, гігантський та карликові кускуси та інші) відносять
сумчастих летяг (3 види) і сумчастий ведмідь – коала (1 вид). Коала на мові
аборигенів означає "не пити". Цей ведмедик дійсно майже не вживає
води, а задовольняє в ній потребу вологою яка міститься в листях евкаліптів, до
речі це єдиний корм в раціоні харчування цієї тварини.
На
даний момент в природному середовищі коала лише мешкає на вузькій полосі вздовж
східного узбережжя Австралії та території південних місць. У південно-східній
частині Австралії і Тасманії розповсюджені вомбати – безхвості приземисті рийні
тварини, з яких виділяють 4 види.
Кенгуру – найбільш багато чисельна родина
сумчастих всієї Австралії (за даними різних наукових джерел, нараховується від
29 до 86 видів). Ці тварини зустрічаються від Тасманії до Нової Гвінеї.
В
даний час фауна ссавців Австралії дуже змінена людиною у результаті
господарської діяльності, а також завозу тварин європейських видів. В цілому в
Австралії нараховується не менш як 230 ссавців аборигенів, з яких на долю вищих
вторинних переселенців, в основному гризунів та рукокрилих, припадає майже
половина видів.
Загальна характеристика птахів Австралії
Птахи
Австралійської області представлені великим (близько 600) та різноманітним
набором видів, більше 400 з яких – ендеміки. Так із крупних нелітаючих птахів
виділяється загін казуроподібних, з яких на долю вищих, вторинних
переселенців, в основному гризунів та
рукокрилих, припадає майже половина.
На
самому материку і на Тасманії розповсюджені птахи Ему (один вид). Ці птахи
мешкають в степах і саванах, живляться в основному ягодами і плодами дикорослих
рослин. Казуари (3 види) – наземні масивні птахи, які розповсюджені в основному
на Новій Гвінеї і частково в північно-східній частині материка. Серед птахів
Австралії заслуговують на увагу лірохвости (2 види). Це примітивні крупні горобцеві
птахи від 75 до 200 сантиметрів заввишки. Лірохвости – мешканці гущавин. Самці
відрізняються своїм довгим, схожим на ліру, хвостовим оперенням, видають
приємні звуки, копіюють голоси інших птахів і навіть здібні імітувати різні
механічні шуми. Зараз птахи знаходяться
під охороною держави і зустрічаються в південній частині Австралії.
Чагарникові
птахи – родичі лірохвостів, але більш дрібніші, їх лише два види, які
знаходяться на межі вимирання. По іншому їх ще називають гучноголосими пересмішниками,
мешкають вони лише в південно-західній частині Австралії.
Для
півночі області характерними є райські птахи (загін горобцеподібних),
відрізняються вони чудовим оперенням яскравого забарвлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар